If any man be devout and loves God, let him enjoy this fair and radiant triumphal feast. If any man be a wise servant, let him rejoicing enter into the joy of his Lord. If any have labored long in fasting, let him now receive his recompense. If any have wrought from the first hour, let him today receive his just reward. If any have come at the third hour, let him with thankfulness keep the feast. If any have arrived at the sixth hour, let him have no misgivings; because he shall in nowise be deprived therefore.

Якщо хто благочестивий і любить Бога, нехай насолодиться цим світлим торжеством. Якщо хто раб благорозумний, нехай увійде, радіючи, у радість Господа свого. Якщо хто потрудився, постячися, нехай прийме нині винагороду. Якщо хто від першої години працював, нехай отримає нині справедливу заплату. Якщо хто після третьої години прийде, дякуючи, нехай святкує. Якщо хто після шостої години з'явився, нехай не засумнівається, тому що нічого не втратив.

As Orthodox Christians we consider Palm Sunday as one of our beloved Major Feast Days. This day is also known as the Triumphal Entry of Jesus Christ into Jerusalem. All four Biblical Gospel accounts tell the story. A week before His Resurrection, Jesus entered the city of Jerusalem riding a donkey. The people who greeted Jesus, in a manner of honor, covered His path by laying down clothing and branches. The entry of Jesus into Jerusalem is “triumphal” because it is an event intended to proclaim that the Prince of Peace (Jesus Christ) has arrived as the King of Israel. This is why Jesus rode on a donkey - a symbol of peace, as opposed to a warrior on horseback.

В той самий час, як Христос, узявши з собою трох апостолів Петра, Якова, й Івана вийшов на гору Фавор і там преобразився решта учнів лишились внизу під горою, де вже стала збиратися чимала громада. Якийсь чоловік привів із собою біснуватого сина і просив учнів щоб уздоровити дитину. Учні пробували це зробити, але не змогли. Коли ж Ісус зійшов з гори на долину, нещасний батько став просити Ісуса щоб Він врятував його сина, - і Спаситель одним словом вигнав нечистого духа. Тоді учні запитали Ісуса, чому вони не змогли цого зробити. Ісус відповів: «Цей рід недуги нічим не можна вигнати, тільки молитвою й постом.» З цього бачимо, що піст і молитва – могутня зброя, якою треба воювати проти нечистого духа. Великого добродійства зазнав цей юнак від Ісуса: він з дитинства був обплутаний злим духом що люто знущався над ним. Терпів хлопець, а з ним його батьки, що безпорадно дивилися щодня на його терпіння. І нарешті всі його страждання скінчилися. Ісус взяв юнака за руку і віддав батькам.

Святе Передання та наші богослужбові тексти розповідають, що Пречиста Діва Марія в трьохрічному віці була віддана на служіння при єрусалимському храмі. Згідно іудейського закону, коли ці дівчата-служниці ставали повнолітніми і вже не мали права постійно находитись та прислуговувати у храмі, то вони могли вийти заміж та влаштовувати своє особисте життя. У випадку з Дівою Марією це питання полагоджували служителі єрусалимського храму, бо рідні батьки Її Йоаким та Анна давно вже померли. Бачачи побожність юної Марії та знаючи про Її прагнення до чистого та цнотливого життя, священики не видали юну Марію заміж в повному сенсі цього слова, але тільки заручили Її з пристарілим восьмидесятилітнім старцем Йосипом. Юна Діва Марія повинна була доглядати та допомагати старцю Йосипу в його старості. Треба теж нам пам'ятати, що в тогочасному суспільстві заручення було тільки першим юридичним кроком до одруження, декларацією наміру одружитися, але не одруженням в повному сенсі цього слова.

Перебуваючи в часі великого посту, ідучи дорогою духовного подвигу, для всіх нас є невід'ємною частиною нашого життя очищення для того, щоб підготовити себе до великого свята - Воскресіння Господнього. Розуміючи піст - як стримання, достоїнство людини володіти собою, перемагати зло в самому собі, перемагати свої недобрі звички та пристрасті. Піст є обмеження потреб тіла, щоб віддати більше уваги вищим прагненням душі людської. Дорога, якою ми ідемо в часі чотиридесятниці — це є високий відданий Богові настрій душі, є рішуче відмежування від усього того, що може цей настрій принизити, чи зіпсувати спокусами життя.

We, like Nathanael, can come to believe through our sight. But how is this not idolatry? It is not idolatry because God Himself has become an image. He is both the first icon maker and the first icon. If we then reject the physical depiction of the truly physical God-man, we are likely to reject that Jesus is truly present as God in this world. Think of the emperors who were quite happy to place their own images on things, but make God invisible. In doing so, they usurped the king of heaven and hellish behavior followed as they set themselves up as false gods.