The 14th Sunday after Pentecost
The king gave a marriage feast for his son. This requires no particular explanation; it is normal for a father to give a marriage feast for his son (the modern American custom of the bride’s family giving the wedding reception is relatively recent). But, when the quests were notified to come, they did not. Even today this would be a shocking insult; no polite person accepts a dinner invitation, even for a less formal occasion than a married feast, and then refuses to attend. And no prudent person would insult the king, of all people, so outrageously.

Такими словами Христос  завершує свою Євангельську притчу, в якій Спаситель образно змальовує історію взаємовідносин між Богом та людьми. В притчі Ісус Христос показує Царя, який післав слуг своїх для того, щоб вони запросили весільних гостей, та останні відмовилися, поскільки  в кожного була поважна причина. Після другого запрошення така сама реакція, більше того на кінець ще й слуг  його повбивали. Почувши це Цар наказав вичубити всіх та спалив їхні міста. Тоді  посилає слуг своїх кажучи : " ідіть на шляхи та перехрестя і запрошуйте всіх кого знайшли злих та добрих".  Весілля поповнилося людьми. Побачивши чоловіка без весільної одежі, Господар карає його кажучи : " вкиньте його в темряву надвірню, там буде плач та скрегіт зубів" (Мф. 22;13).